Любов до казки Іван Франко виніс ще з раннього дитинства. Мов зачарований, слухав малий Івась цікаві казки про тварин, які розповідала йому мама. Згодом багато казок доводилося йому чути від сільських оповідачів - дідусів та бабусь.
Чарівний світ казок з роками все більше і більше приваблював чутливого й допитливого хлопчика. З дев'яти років, навчаючись у третьому класі, Франко уже старанно записував народні казки від своїх шкільних товаришів, які знали їх силу-силенну і вміли цікаво й захоплююче розповідати. А пізніше почав записувати пісні та прислів'я. І потім уже все життя Франко не кидав збирати і вивчати народні твори.
Ставши письменником, Іван Якович сам написав для дітей багато казок. Він об'єднав їх у збірку "Коли ще звірі говорили". Сюди ввійшли такі казки, як "Осел і Лев", "Вовк війтом", "Фарбований Лис" та інші.
Люблять діти також велику віршовану казку Франка "Лис Микита".
Казки Івана Франка вчать дітей бути чесними, правдивими, прищеплюють їм любов до рідної природи, розвивають цікавість і допитливість.