Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Св. Василія Великого, архієп. Кесарії Кападокійської - 12 Января 2009 - Персональный сайт Сделать бесплатный сайт с uCoz
 
Неділя
04.12.2016
21:21
Приветствую Вас Гость
RSS
 
Малятам
Главная Регистрация Вход
»
Меню сайта

Категории каталога
Оповідання [25]
Казки, байки, легенди [13]
Мультики і відео онлайн [11]
Дитяча література [8]
Музика [3]
Для мамусь і татусів [16]
Моя творчість [32]
Приказки [42]
Колискові [29]
Дитяча майстерня [2]
Вчимося пізнавати світ [7]
Скоромовки [2]
Карта імен [4]
Вірші [80]
Загадки [2]
Пісеньки (тексти,ноти) [3]
Книжкова полиця [27]
Покуття [16]
Корисні ресурси і посилання [20]
Біблія для наймолодших [2]

Наш опрос
Які розділи для вас найцікавіші
Всього відповідей: 2426

Главная » 2009 » Січень » 12 » Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Св. Василія Великого, архієп. Кесарії Кападокійської
19:18
Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Св. Василія Великого, архієп. Кесарії Кападокійської

14 січня
Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Св. Василія Великого, архієп. Кесарії Кападокійської.

* Коротка історія свята
* Тропар та кондак
* Празничний Апостол
* Євангеліє
* Проповідь


Коротка історія празнику Обрізання ГНІХ

Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що наступає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імени. Святе Євангеліє про це так говорить: "Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали Його Ісус — ім'я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні" (Лк. 2, 21). Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов'язаний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все таки Він їм добровільно підкорився і їх зберігав. З тієї причини Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання. Цю подію святкуємо першого січня.

Звичай обрізувати дітей чоловічої статі є дуже старою практикою багатьох народів Сходу. Обрізання звичайно відбувалося у віці дозрівання хлопців і вважалося символом їхньої зрілости.

В ізраїльському народі обрізання стало законом від Авраама. Воно мало для жидів велике значення тому, що було символом їхнього союзу з Богом, у книзі Буття про це читаємо: "Сказав Бог до Авраама: "Ти берегтимеш союз мій, ти і твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною і вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, і це буде знаком союзу між мною і вами. На восьмім дні життя мусить бути обрізане в вас кожне хлоп'я, у ваших поколіннях" (17, 9-12).

Празник Обрізання зародився і розвинувся спочатку в Західній Церкві, а потім перейшов до Східної. Латинська Церква первісно називала цей празник Господньою октавою, бо це був восьмий день після Різдва, що випадав якраз на Новий рік.

На Сході празник Обрізання став загальним десь у VІІІ-ІХ сторіччі, бо щойно з того часу візантійські календарі подають першого січня празник Обрізання і празник Василія Великого. Святий Андрій Критський (VIII ст.) має проповідь на празник Обрізання і святого Василія Великого.
Про св. Василія Великого

Першого січня, на початку року, наша Церква святкує пам'ять смерті одного з найбільших і найвизначніших Отців Церкви, учителів віри й монаших законодавців, святого Отця Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської в Малій Азії (329-379). Його особа з будь-якої точки зору незвичайна, велична, світла та гідна подиву. Він не тільки аристократ за походженням, а й аристократ духу, характеру, науки і святости. Печать його глибокої віри, героїчної любови до Бога і ближнього, науки і святости спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті Сходу й нашого народу.

Знаменна прикмета святого Василія як архипастиря — це безстрашність у визнаванні й обороні святої віри. В його часи єретики-аріяни люто переслідували правдивих визнавців Христа. Цісар Валент (364-379), охрещений аріянським єпископом, став завзятим апостолом аріянізму. Серед нелюдських і жорстоких гонінь єпископів і вірних лише Василій зважився стати перед самим цісарем. Історики описали зустріч святого Василія з Модестом, префектом Преторії. Він, як Валент, запеклий аріянин наказав спалити разом з кораблем 88 священиків. Модест кличе святого Василія до себе і приймає його гордо й зухвало. Він навіть не звертається до нього як до єпископа. Кричить на святого Василія і погрожує йому вигнанням, конфіскацією майна, муками і смертю. На всі ті страшні погрози святий Василій спокійно відповідає: "Грози мені чим іншим, бо ніяка з тих кар мене не зворушує". Модест відтак, звітуючи цісареві Валентові про свою розмову з Василієм, сказав: "Пане, єпископ нас переміг. Він вищий понад усякі погрози і стійкий перед усякими переконуваннями". І цісар залишив святого Василія у спокої.

Святий Василій ревний апостол живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні святої віри. Святий Василій — це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке, вогненне, поривисте. Оповідає святий Єфрем Сирин, який прийшов до Кесарії відвідати святого Василія і зайшов до церкви, де якраз той проповідував, і побачив білого голуба на рамені святого Василія. І тоді святий Єфрем вигукнув: "Великий Ти, Боже, у своїй правді. Василій — це вогненний стовп і його устами говорить Святий Дух". Вогненний стовп — це символ його геройської любови до Бога і ближнього. Він став символом і його духовних синів у Василіянському Чині.

Святий Василій Великий — митець і апостол пера. Небагато прожив, але багато написав, його велика духовна спадщина — це твори догматичні, моральні, аскетичні, полемічні, пояснення Святого Письма і 366 листів.
Тропар та кондак

Тропар празника, глас 1: На престолі вогневиднім у вишніх сидиш з Отцем безначальним і божественним твоїм Духом. Благоізволив ти родитися на землі з Дівиці, що не знала мужа — твоєї матері, Ісусе. Того ради й обрізання довершено на тобі, людині восьмиденній. Слава преблагому твоєму задумові, слава промислові твоєму, слава низходженню твоєму, єдиний Чоловіколюбче.

І святому, глас 1: На всю землю вийшло вістування твоє, прийняла бо вона слово твоє, що ним боголіпно навчив ти; природу того, що існує, пояснив ти, звичаї людські прикрасив ти — царське священство, отче преподобний Василіє. Моли Христа Бога за спасення душ наших.

Слава: Кондак святому, глас 4: Явився єси основою непохитною Церкви, подаючи всім людям владицтво неукрадне, запечатавши твоїми веліннями, небоявленний Василіє преподобний.

І нині: Кондак празника, глас 3: Всіх Господь обрізання терпить і людські прогрішення як благий обрізує, дає спасення світові; і радується в вишніх і Творця єрарх, і світлоносний, і божественний таїнник Христовий — Василій.
Послання святого апостола Павла Колосян 2, 8-12

Браття, вважайте, щоб ніхто не звів вас підступною філософією та пустим обманом за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом. У Ньому бо живе вся повнота божества тілесно, і ви причасні тій Його повноті. Він бо голова всякого начала і власти. У Ньому ви були обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви скинули з себе це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрищенні, ви разом із Ним також воскресли, вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих.
Євангеліє від Луки 2, 20-21; 40-52

В той час вернулись пастирі, славлячи і хвалячи Бога за все, що чули і виділи, як ото сказано було до них. І як сповнилися вісім днів, щоб обрізати Його, то назвали ім'я Його Ісус, назване ангелом перше, поки не зачався в утробі. Дитя ж росло і кріпилося духом, сповняючись премудрістю, і благодать Божа була на Ньому. І ходили родителі Його щороку в Єрусалим на празник Пасхи. І як був літ дванадцяти, коли вони возходили в Єрусалим по звичаю празника, і скінчились дні, і вони верталися, остався отрок Ісус в Єрусалимі. І не завважили Йосиф і мати Його. А гадаючи, що Він є в гурті, пройшли день дороги і шукали Його між рідними і знайомими. І не знайшовши Його, вернулися в Єрусалим, шукаючи Його. І сталося по трьох днях, що знайшли Його в синагозі, як Він сидів серед учителів, і слухав їх і питав їх. І зжахнулися всі, що слухали Його, задля розуму і відповідей Його. І побачивши Його, дивувалися, і сказала до Нього мати Його: Дитино, що Ти вчинив нам? Ось батько Твій і Я, боліючи, шукали Тебе. І сказав до них: Чого ви шукали Мене, чи ви не знали, що в тому, що Отця Мого, належить Мені бути? Та вони не зрозуміли слово, що Він сказав їм. І зійшов з ними і прийшов у Назарет; і повинувався їм. І мати Його зберігала всі ті слова в серці своїм. А Ісус успівав премудрістю і ростом, і благодаттю в Бога і в людей.
Проповідь

В короткому часі, восьмого дня після Різдва ГНІХ святкуємо його найменування, про це нам говорить євангелія: «Як сповнилося вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус – ім’я, що надав був ангел перше ніж він зачався у лоні» (Лк 2,21). У Старому Заповіті знаходимо слова, котрі Господь сказав до Авраама: «Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки… Ви одріжете тіло на передній вашій шкірці, й це буде знаком союзу між мною й вами. На восьмому дні життя, мусить бути обрізане у вас кожне ваше хлоп’я, і той, хто народився у господі та куплений за гроші…» (Бут 17,9-12). Так було встановлено угоду між Господом Богом та ізраїльським народом, представником котрого був Авраам. Через обрізання кожний ізраїльтянин ставався учасником Божого благословення і обітниць даних Богом вибраному народові, коли його життя було згідне з Божою Волею. Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення. Пресвята Богородиця зі святим Йосифом старалися виконувати кожний припис даний Господом їхньому народові, тому у восьмий день народжене хлоп’ятко було названо іменем Ісус, що сказав був ангел. Ім’я Ісус є ім’ям нашого Бога, Творця, нашого Спасителя. Ім’я Ісус для кожного християнина дуже дороге: у ньому вся наша надія; наша поміч у кожній миті життя, а особливо, в трудних хвилинах; прощення наших гріхів; наука християнського життя; наше спасіння, освячення, а головне наша любов і зміст усього життя. Велике багатство про значення цього імені знаходимо у книгах Святого Писання. Святий апостол Павло про ім’я Ісус так пише до филип’ян: «Тому і Бог його винищив і дав йому ім’я, що понад всяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею» (Фил 2,9-10). Тому ім’я Ісус ми повинні вимовляти з великою побожністю, благоговінням, вірою, надією та любов’ю. Коли батьки дають ім’я своїм дітям, котрих дарує їм Господь, воно повинно бути вибране не з огляду на імена артистів, спортсменів, політичних лідерів чи навіть, батьків, діда або бабусі, а з огляду на покликання дитини Богом до життя та виконання нею Господнього завдання.

Свято найменування ГНІХ в нашому краю співпадає із святом Нового року юліанського календаря, що так гучно його обходили у давнину, а тепер у нас більше цю гучність перенесено на 1 січня за григоріанським календарем. Святий Іван Золотоустий критикував погану поведінку тогочасних людей, котрі вірили у те, що як відсвяткують Новий рік, так поведеться у цьому році. Він пригадує, що щастя не в тому, що будеш пиячити першого дня і так продовжувати до кінця року, а потрібно робити те, що подобається Господові (пор. св. І. Золотоу., «Слово на Новий рік»). Цей же святий звертає велику увагу на гідність людини: «Кого хвалить Бог, того ти не гуди, не осуджуй; а він хвалить того, хто живе праведно… Від кого Бог відвертається, того не хвали; а він відвертається від того, хто живе негідно, хоч би посідав багатства» (св. І. Золотоустий там же). Тому й ми шануймо у собі та ближньому людей, котрі мають завдання жити згідно волі Бога.

Початок нового року означає, що поза нами закінчений певний період часу, котрий ми використали в якийсь спосіб: добрий чи не добрий, але воно наше. Перед нами постає новий відлік часу, тобто року, що є великим невідомим для нас, ані як ми його використаємо, ані чи цей Новий рік ми щасливо переживемо, чи бува, Господь не покличе нас певного дня у цьому році, щоб здати звіт із нашого життя. Книга Сирах пригадує нам про час такими словами: „Мій сину, вважай на час та бережися зла” (Сирах 4,20). Навіть стародавні філософи старалися пригадувати людям, щоб пізнавали вартість часу. Старовинний мудрець Сенека говорив, що немає ціни, що дорівнювала би вартості часу. Святий Вернард Сієнський твердив, що мить вартує стільки, скільки вартує Бог, тому що у кожній миті часу людина може здобути Боже милосердя і вічну славу.

Час є даром, котрий є тільки у цьому світі, його немає у вічності: ані у небі, ані у пеклі. Тому вміло використовуймо кожну хвилинку часу. Велику ціну за час заплатили б ті, хто засудив себе на вічне терпіння! Які нарікання почули б ми у вічності від тих осіб, що використали свій час на образу Бога! Хто знайшовся у вічності не можна змінити і направити нічого. Блаженні, котрі знайшли вічне щастя, коли б могли плакати, плакали б тільки тому, що втратили час, в котрому могли здобути більшу славу в небі. Одна сестра-венедиктинка, що з’явилася по смерті у славі одній особі сказала, що вона цілковито щаслива. Однак, коли б могла за чимось жалувати, то бажала б тільки того, щоб терпіти таку хворобу, котру витерпіла при смерті аж до судного дня, щоб тільки здобути більшу славу Божу. Як ми використовуємо час, котрий нам дано як великий скарб, щоб здобувати вічне щастя, тобто споглядати Бога лицем у лице? Чи не втрачаємо нашого часу на непотрібні речі? А може ми живемо у гніві з Богом і наш час діє проти нас?! Святий Августин перестерігає: „Як ти можеш мати у розпорядженні завтрашній день, коли не знаєш чи залишилася тобі година життя?” Тому, стараймося добре використати час, бо це дар, запропонований нам Богом для гідного використання.

Добре розумів вартість часу св. Василій Великий, котрого пам’ять гідно святкує наша Церква. Він прожив недовго, приблизно 50 років, але свій час використав якнайкраще. Посвятив своє життя служінню Богові і людям. Історія записала, коли св. Василій Великий став перед Модестом префектом Преторії, аріянином, а той криком грозив святому про вигнання, конфіскацію майна та смертю. Святий спокійно відповів, щоб погрожував йому чим іншим, бо ніяка з цих кар його не порушувала. Пізніше Модест звітував цісареві Валенсу, що єпископ переміг їх і він вищий понад усякі їхні погрози. Так святий любив й цінив свою приналежність до святої Церкви. І ми дорогі брати й сестри дякуймо Богові за великий дар: бути синами правдивої Церкви та витривати у святій вірі до Бога до кінця нашого життя.

+ Ігор (Возьняк)

Львів-Рясне 1, 14.01.2008

Для створення сторінки використано:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004.

Категория: Покуття | Просмотров: 1523 | Добавил: admin | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа

Поиск

Друзья сайта
МамаТато - усе, що ви маєте знати про дітей
"Весела Абетка" - Для дітей України Малеча - ресурс для сучасних батьків
kazka.in.ua - Українська казка НАШЕ - тексти пісень Детский мир игрушек и товаров для детей
Наша кнопка:
Малятам, мамам й татам!!!

Або:
Малятам, мамам й татам!!!

Статистика

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0