Хвалилася сова своїми дітьми.

Нема краще понад мене та понад попову свиню.

Роздайся, море,— жаба лізе!

Роздайся, море,— тріска пливе!

Не один пес Гривко.

Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка.

Пішли наші вгору — по два на шибеницю!

Задер носа — й кочергою не дістанеш.

Знайте нас: ми кислиці, з нас-то квас!

Забули воли, як телятами були.

З неба зорі хвата, а під носом не бачить.

Не дивись високо — запорошиш око!

Сказано: велика птиця — горобець!

Ні пава, ні ґава.

Стукотить, гуркотить — комар з дуба летить!

Великої кошари свиня.

Любується сам собою, як чорт писанкою.

Хвальби повні торби, а вони порожні.

На гріш амуніції, на десять, амбіції.

Підіймайте, свині, хвости, бо глибоко морем брести.

Кожна жаба своє болото хвалить.

Хвастала кобила, що з возом горшки побила.

І півень на своєму смітті гордий.

Ми думали, що то сито, а то — обичайка; Ми думали, що то хлопець, а то — величайка.

Не все те золото, що блищить.

Чим більше кицьку гладиш, тим вона вище горб підіймає.

Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.

Хто хвалиться, той кається.

Хвалений борщ надвір виливають.

Хоч копійка у кафтані, та на сто рублів чвані.

Полову їсть, а фасону не теря.

На гривеник покупки, а на карбованець крику.

Хоч поганий, та в жупані.

Хоч куліш, та виделками.

В мене так: хоч рак, та на тарілці.

Хоч на воді, аби на сковороді.

Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив.

Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.

Кожна лисиця свій хвостик хвалить.

Дай боже нашому теляті вовка з’їсти.

Кулик невелик, а все-таки птиця.

Що комар, то й сила.

З великої хмари малий дощ.

Гора мишу вродила.

Синиця море запалила.

Ото, мама, хвалять нас: чи ви мене, чи я вас.

Хвали мене, губонько, бо тя роздеру.

Ото велике «цабе».

Багато диму — мало тепла.

Багато галасу даремно.

Велика ґуля на рівному місці.

Що ти за велика цяця?

Бачили — невидальце з фуркальцем!

Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був!

Задирай голову настільки, щоб шапка не злетіла.

Хвальба сорочки не дасть.

Калина хвалилась, що з медом солодка.

Нащо пугачеві дзеркало, коли він і так знає, що гарний.

Заліз черв'як у хрін, та й хвалиться, що йому добре.

Раз на віку трапилося черв'яку залізти на моркву та й каже: «Я вище всіх!»

Кричала ворона, як вгору летіла, а як вниз, то й опустила крила.

Чужого не гудь, свого не хвали.

Добрий товар хвалити не треба.