|
Настало панів:
кинь на собаку — в пана влучиш.
Більше панів, як
псів.
Три пани, два
отамани, а один підданий.
Два кметі, пан
третій.
Скачи, враже, як
пан каже.
Дались мені
взнаки отаманські кулаки.
За наше жито ще
нас і бито.
Пани однакові, що
в нас, що в Кракові.
Годи панові рік,
а день не вгодиш — пропав навік.
З пана не буде
правдивого отамана.
Добре говорить, а
зле творить.
Панська ласка, що
вовча дружба.
Панська ласка
літом гріє, а на зиму кожуха треба старатися.
Казав пан: «Кожух
дам»,— та слово його тепле.
Дав пан Омелькові
пояс, як той без штанів оставсь.
Пан як пан, та
панята — хоч утікай з хати.
Бог — високо, пан
— далеко, а підпанки дадуть дранки.
Не так тії пани,
як підпанки.
Не так пани, як
панські собаки.
Панська собака
по-панськи й гавкає.
Аж гарчить — так
на меншого кричить.
Дурень багатий,
так і слово його в лад.
Хоч у голові
пусто, аби грошей густо.
Живіт товстий, та
лоб пустий.
Доки є земелька,
доти й розум в Омелька.
Срібло-злото
тягне чоловіка в болото.
Золотом зайця не
здоженеш.
З золотом, як з
вогнем: і тепло з ним, і небезпечно.
І чорт багато
грошей має, а в болоті сидить.
Совісті менше,
грошей більше.
Добра господиня,
як повна скриня.
Як бідний плаче —
ніхто не бачить, а багатий скривиться — усяк дивиться.
Не порівняєш гори
з долиною, а багатого з убогим.
Якби не був
свинуватий, то би не був багатий.
Багатий бідного
не знає.
Багатому і чорт
гроші носить.
За багачем сам
чорт з калачем.
Багач гроші
збирає, а чорт калитку шиє.
Про вовка
помовка, а чорт пана несе.
«Тату, лізе чорт
у хату!» — «Дарма, аби не пан».
| 
