Біда нашим
головам із панами голими.
Титулів повні
шкатули, пихи повні міхи, а вбутими ногами босі сліди роблять.
Чоботи нові, а
підошви голі.
Видно пана по
халявах.
Пан у чоботях
ходить, а босі сліди знати.
Чоботи скриплять,
а горшки не киплять.
Гучно, бучно, а
п'яти мерзнуть.
Панич, що вкрав
бич.
Хоч за гріш — та
по-панськи!
Пани, на трьох
одні штани: котрий раніше встав, той ся і вбрав.
Убрався в жупан і
дума, що пан.
Не жне, не
косить, а жупан носить.
Не всякого пана
пізнаєш без жупана.
Птаха пізнати по
пір'ю, а пана по халявах.
Це ті пани, що в
самоварі куліш варять.
На безлюдді і
Хома — пан.
* * *
Пан хоч і шапку
зніме, то і в шапці правди нема.
Пан не любить
правди, як пес мила.
Крамар, що
комар,— де не сяде, там п'є.
Крамарям як не
божиться, так і не розжиться.
За руб свічку
бере, а з бідного останню шкуру дере.
Купець — що
стрілець: необачного жде.
До царя іти — голову
нести.
Цар у державі, як
кіт у коморі: кого піймав, того з'їв.
Цар не вогонь, а,
ходячи біля нього, опечешся.
Близько до царя —
близько до смерті.
|