Біда біду бачить
по сліду.
Бідному все вітер
а очі віє.
На бідного Хому і
дерево пада.
Ні за віщо і рук
зачепити, щоб було як жити.
Як село, то й
голо: в одній хаті мак, а в другій так.
Не було добра
змалку, не буде й до останку.
Поля — що й курці
лапою нема де ступить.
Дожились до того,
що хоч серед хати орати.
Тільки й землі
маю, що поза нігтями.
На одному покосі
сієм жито, гречку й просо.
Довші мої злидні,
як твоє багатство.
Чужа біда перед
очима, а своя за плечима.
Якби ж такі
статки, як недостатки.
Біда, як схоче,
то на гладкій дорозі здибає.
Така біда, що хоч
з мосту та в воду.
Як одна біда йде,
то й другу за собою веде.
Біда біду
перебуде — одна мине, десять буде.
Де тонко, там і
рветься.
Впав у біду, як
курка в борщ.
Привик з бідою —
як риба з водою.
Біда вимучить,
біда й виучить.
Навчить біда
коржі з салом їсти.
Піди й за
Бескиди, не збудешся біди.
Піди до Кракова, всюди
біда однакова; піди і за Карпати, то й там треба бідувати.
Від Києва до
Кракова — всюди біда однакова.
Хто біди не знає
— нехай мене спитає.
Нема слободи без
біди.
Просилися злидні
на три дні, то й вигнать не можна.
Ходила три дні,
та виходила злидні.
Іди хутко — біду
доженеш, іди помалу — біда дожене, а все від біди не втечеш.
Горе не кинеш в
море.
Бреду горем, мов
тим морем.
Стільки в світі
горя, як піску у морі.
Горе не задавить,
а з ніг звалить.
Лихо по людях
ходить, не по лісі.
«Де ти, лихо,
ходиш?»— «Тебе шукаю!»
Не шукай лиха —
само тебе знайде.
Мовчи, лихо,— аби
тихо!
Лиха конем не
об'їхати.
Лихо приходить
тихо.
Де лихо пристане,
там і трава в'яне.
Чужому лихові не
смійся.
Чуже лихо за
ласощі, а своє за хрін.
Лихо не вморить,
так спотворить.
Доки сонце зійде,
роса очі виїсть.
Де гроші подіти —
нема за що калитку купити.
Вони такі убогі,
що землю держалом міряють, а худобу ложкою.
І хвоста нема у
дворі.
Без вола хата
гола.
Ні сідла, ні
вузди, ні того, що на нього вузду надівати.
До дуги й удила
не достає тільки воза та кобили.
Рогатої скотини —
вила та граблі; хорошої одежі — мішок та ряднина.
У бідного біда
скаче, а дитина їсти плаче.
Добра, як з курки
молока, а з верби петрушки.
Убогий чоловік на
лихо не жаден.
Бідна душа без
гроша.
У кишені вітер
гуляє.
У його грошей, як
у жаби пір'я.
Якби Хомі гроші,
був би й він хороший, а нема — всяк і мина.
Як Микита воли
мав, то Микита й кумував.
Нащо нам гроші,
як ми самі хороші.
Батько був
середній хазяїн: торби по боках, а сам посередині.
Тоді він буде
багатий, як пес — рогатий.
Хотіли вражі
люди, щоб ми забагатіли, так не діждуть!
Мужик забагатів,
як згорбатів.
Багач! Його
сусіда чотирма волами оре!
Гіркий світ, а
треба жить!
|