Свято осені на лісовій галявині.

  Прийшла довгоочікувана осінь. Лісові звірята вирішили, що  ось-ось, тільки пожовтіє і почне опадати листячко на деревах, вони святкуватимуть день осені.

   Гарний і сонячний був ранок. По небу пропливали хмаринки  і лоскотали верхівки дерев, які вкривало золотисто-багряне листячко. Звірята готувалися до свята.

   Білочки робили картинки із шапочок жолудів, горішків і насінин. Ведмежата збирали мед, щоб всіх почастувати. Зайченята робили букетики з різнобарвних листочків, пташки прикрашали галявину, натягуючи між деревами коралі з листочків і осінніх квітів. А їжачок з іншими звірятами готували для всіх святковий обід. Звірята хотіли здивувати і потішити сонечко і подякувати Богові за урожай і хорошу, теплу погоду. Лісові мешканці хотіли щоб сонечко ще не мандрувало в теплі краї, а побуло з ними і виблискувало, коли буде зима.  Тому вони дуже старанно все робили, з усмішкою і любов'ю в серці.

   Але ж і напрацювалися звірята за цілий день. Сонечко з хмаринками дуже тішилось, дивлячись на їх роботу.    І ось всю роботу завершено. У лісі - справжнє свято. Особливе і осіннє, таке що буває тільки в казках. Сонечко раділо гостинності  звірят  і усміхалося . Воно сміялось як дитина. Промінчики переливалися всіма барвами коли торкалися лісового струмочка, інші відбивалися від блискучої поверхні і перетворювалися на маленьких сонячних «зайчиків». Довкола все світилося, якимось особливим і  радісним світлом. Його подарував звірятам Бог, за те що вони з щирістю і любов'ю в серцях працювали .Відтоді усмішка сонечка у сонячних «зайчиках» тішить всіх довкола: і звірят, і малят, не тільки влітку і восени, але й взимку.