Коли ще звірі говорили:казки для дітей Івана Франка. Казка ЛИС I ДРОЗД - Казки І.Франка - Казки - Каталог статей - Персональный сайт
 
Вівторок
06.12.2016
05:53
Приветствую Вас Гость
RSS
 
Малятам
Главная Регистрация Вход
Каталог статей »
Меню сайта

Категории каталога
Казки І.Франка [15]

Наш опрос
Які розділи для вас найцікавіші
Всього відповідей: 2427

Главная » Статьи » Казки » Казки І.Франка

Коли ще звірі говорили:казки для дітей Івана Франка. Казка ЛИС I ДРОЗД
   ЛИС I ДРОЗД
 
   Iшов Кабан у Київ на ярмарок. Аж назустрiч йому Вовк.
   - Кабане, Кабане, куди йдеш?
   - У Київ на ярмарок.
   - Вiзьми й мене з собою.
   - Ходи, кумочку.
   Iшли, iшли, аж назустрiч їм Лис.
   - Кабане, Кабане, куди йдеш?
   - У Київ на ярмарок.
   - Вiзьми й мене з собою.
   - Ходи, кумочку.
   Iшли вони, йшли, аж назустрiч їм Заєць.
   - Кабане, Кабане, куди йдеш?
   - У Київ на ярмарок.
   - Вiзьми й мене з собою.
   - Ходи, небоже.
   Ось вони всi йдуть. Iшли, йшли, аж пiд нiч наскочили на яму, глибоку та
широку. Кабан скочив - не перескочив, а за ним i всi iншi поскакали i  всi
разом у яму попадали. Що  робити,  мусять  ночувати.  Зголоднiли  вони,  а
вилiзти нема куди, їсти нема чого. От Лис i надумав.
   - Нумо,- говорить,- пiснi спiвати. Хто найтонше голосом  потягне,  того
ми й з'їмо.
   От вони й затягли. Вовк, звiсно, найгрубше: у-у-у! Кабан  трохи  тонше:
о-о-о! Лис iще тонше: е-е-е! А  Зайчик  зовсiм  тоненько  запищав:  i-i-i!
Кинулися всi на бiдолашного Зайчика, розiрвали його та й з'їли. Та що  там
їм iз того Зайця за ситiсть? Ще не розвиднiлось гаразд,  а  вже  всi  вони
такi голоднi, що ледве дихають. Знов Лис загадує:
   - Нумо пiснi спiвати. Хто найгрубше голосом потягне, того ми й з'їмо.
   Почали спiвати. Хотiв Вовк тонесенько затягнути, та як не завиє  грубо:
у-у-у! Тут кинулися на нього та й зараз його роздерли.
   Лишилися ще два: Кабан i Лис. Подiлилися вони  Вовковим  м'ясом.  Кабан
швидко з'їв свою часть, а Лис трошки з'їв, а решту сховав пiд себе.  Минув
день, минув другий. Кабан голодний, нема що їсти,  а  Лис  усе  в  куточку
сидить, витягає по шматочку Вовкового м'яса та й їсть.
   - Що се ти, кумочку, їси?- питає його Кабан.
   - Ой, кумочку,- зiтхає Лис.- Що маю робити!  Свою  власну  кров  п'ю  з
великого голоду. Зроби й ти так само. Прокуси собi груди,  висисай  помалу
кров, то побачиш, що й тобi легше стане.
   Послухав дурний Кабан. Як запоров кликами, зараз розпоров  собi  груди,
та поки дiйшов до того, щоб  напитися  своєї  кровi,  то  й  увесь  кров'ю
пiдплив та й став зовсiм небiжчик. От Лис тодi й кинувся на його  м'ясо  i
ще кiлька день мав що їсти. Та далi не стало й  Кабанового  м'яса.  Сидить
Лис у ямi, i знов йому голод допiкає. А над тою ямою стояло дерево,  а  на
деревi Дрозд гнiздо в'є. Дивиться Лис на нього, дивиться  з  ями,  а  далi
почав промовляти:
   - Дрозде, Дрозде, що ти робиш?
   - Гнiздо в'ю.
   - Нащо тобi гнiздо?
   - Яєць нанесу.
   - Нащо тобi яєць?
   - Молодi виведу.
   - Дрозде, Дрозде, коли ти мене з сеї ями не видобудеш, то я твоїх дiтей
поїм.
   - Не їж, Лисику, зараз тебе виведу,проситься Дрозд.
   Дрозд горює. Дрозд нудьгує, як йому Лиса з ями добути.  От  вiн  щодуху
полетiв лiсом, почав збирати патички, гiллячки та все в яму кидає.  Кидав,
кидав, поки Лис по тих патичках iз ями не вилiз. Думав Дрозд, що вiн  пiде
собi геть, та де тобi! Лис лiг пiд Дроздовим деревом та й говорить:
   - Дрозде, Дрозде, вивiв ти мене з ями?
   - Вивiв.
   - Ну, а тепер нагодуй мене, а то я твоїх дiтей поїм.
   - Не їж, Лисику, вже я тебе нагодую. Дрозд  горює.  Дрозд  нудьгує,  як
йому Лиса нагодувати. Далi надумав i каже Лисовi:
   - Ходи зо мною!
   Вийшли вони з лiсу, а попiд лiсом польова дорiжка йде.
   - Лягай тут у жито,- каже Дрозд Лисовi,- а я буду мiркувати,  чим  тебе
нагодувати.
   Бачить Дрозд, а дорiжкою баба йде, чоловiковi в  поле  полуденок  несе.
Скочив Дрозд у калюжку, у водi обмочився, в пiску обтатлявся та й бiгає по
дорiжцi, пурхає сюди й туди, немов зовсiм лiтати не може.  Бачить  баба  -
пташина мокра та немiчна.
   "Дай,- думає,- зловлю отсю пташину, принесу додому,  буде  забавка  для
дiтей".
   Пiдбiгла трохи за Дроздом-вiн бiжить, пурхає, та  не  летить.  От  вона
поставила кошик з горнятками на дорiжцi, а сама  давай  Дрозда  ловити.  А
Дрозд то пiдбiгає, то пiдлiтає, а все далi та далi, а баба все за  ним  та
за ним. Нарештi, бачачи, що вона вiдбiгла вже досить  далеко  вiд  свойого
кошика, знявся вгору та й полетiв. Баба тiльки рукою махнула та  й  вертає
назад до кошика. Ба, ба, ба! Там застала добрий празник. Поки вона  бiгала
за Дроздом, а Лис тим часом вискочив iз жита та до горняток. Повиїдав  усе
чисто, решту порозливав, а сам драла.
   Сидить Дрозд на деревi та й в'є гнiздо, аж тут зирк, а Лис пiд деревом.
   - Дрозде, Дрозде,- говорить Лис,- чи вивiв ти мене з ями?
   - Вивiв, Лисику.
   - А нагодував ти мене?
   - Нагодував.
   - Ну, тепер же напiй мене, а то я твої дiти геть поїм.
   - Не їж, Лисику, я тебе напою. Дрозд горює. Дрозд -нудьгує, як би  йому
Лиса напоїти. Далi надумав i каже Лисовi:
   - Ходи зо мною!
   Вийшли з лiсу знов на ту саму польову дорiжку.
   - Лягай тут у жито,- каже Дрозд Лисовi,-- а я буду мiркувати, чим  тебе
напоїти.
   Бачить  Дрозд,  а  дорiжкою  чоловiк  їде,  бочку  води  везе   капусту
пiдливати. Пiдлетiв Дрозд, сiв коневi на голову, дзьобає.
   - А тю!- крикнув чоловiк та  й  замахнувся  на  Дрозда  батогом.  Дрозд
пурхнув, а чоловiк луснув батогом коня по головi. Мов нiчого й не  бувало,
сiв собi Дрозд на другого коня та й дзьобає його в голову. Знов замахнувся
чоловiк i знов луснув коня по головi. Розлютився чоловiк  на  Дрозда.  "От
каторжна пташина!- думає собi.- I чого вона прив'язалася!"
   Дрозд тим часом сiв на бочку з водою та й дзьобає собi.
   "Чекай же ти",-думає чоловiк та несподiвано як вихопить ручицю з  воза,
як не лусне по  бочцi!  Дрозда  не  вцiлив,  а  бочка  вiд  важкого  удару
похитнулася та й гепнула з воза на землю, i вся вода  з  неї  вилилася  та
потекла здоровою рiчкою по дорозi. Вискочив Лис iз жита, напився доволi, а
чоловiк, проклинаючи Дрозда, взяв порожню бочку i поїхав додому.
   Сидить Дрозд на деревi та й в'є собi гнiздо, аж тут зирк,  а  Лис  знов
пiд деревом.
   - Дрозде, Дрозде, вивiв ти мене з ями?
   - Вивiв.
   - Нагодував ти мене?
   - Нагодував.
   - Напоїв ти мене?
   - Напоїв.
   - Ну, а тепер посмiши мене, а то я, їй-богу, твоїх дiтей живцем поїм.
   - Не їж, Лисику, я тебе посмiшу. Горює Дрозд, нудьгує Дрозд, як би йому
Лиса посмiшити, а далi й каже:
   - Ходи зо мною!
   Вийшли з лiсу знов на польову дорiжку. Лис засiв у житi та  й  жде.  Аж
ось їде дорогою той самий чоловiк, що вперед  їхав  з  водою:  сам  сидить
напередi, а ззаду сидить його синок з паличкою в руцi. Пiдлетiв Дрозд, сiв
на плече чоловiковi та й дзьобає.
   - Ой тату,- каже хлопець,- на вас птах сидить! Не  ворушiться,  я  його
заб'ю.
   Ще старий не вспiв гаразд розслухати, що син каже, а хлопець як замахне
паличкою - лусь батька по плечу! Дрозд тiльки фуркнув, а по хвилi  сiв  на
друге плече чоловiкове. Знов розмахнувся хлопець i ще дужче влучив  батька
по плечу.
   - Ой сину, що се ти робиш?- крикнув батько.
   - Цитьте тату! Якась пташка все сiдає на вашi плечi, я її мушу зловити.
   - То лови, а не бий!- з болю кричить батько.
   Полiтав, полiтав Дрозд та й сiв старому на голову  та  й  дзьобає  його
солом'яну крисаню*(* К р ис а н я - капелюх.), немов  тут  йому  й  мiсце.
Махнув хлопець долонею, щоб його спiймати,фуркнув Дрозд. Сiв удруге,  знов
хлопець на нього намiрився рукою - знов надармо.
   "Чекай же ти, бiсова птице! Вже я тебе почастую!"- подумав  хлопець.  I
коли Дрозд утрете сiв на батькову  голову,  вiн,  не  тямлячи  гаразд,  що
робить, як не замахнеться палицею, як не трiсне старого по головi, аж тому
свiт замакiтрився. Дрозд фуркнув i полетiв собi  геть.  А  Лис,  сидячи  в
житi, дивився на се все i аж за живiт держався  зо  смiху  над  Дроздовими
штуками.
   Бачить Дрозд, що Лис такий радий, i вiдiтхнув свобiдно.
   "Ну,- думає собi,- тепер, чень* (* Ч е  н  ь  -  мабуть.),  дасть  менi
спокiй, не буде моїм дiтям грозити".
   Та ледве вiн знов узявся будувати своє гнiздо, аж зирк.  Лис  уже  знов
пiд деревом.
   - Дрозде, Дрозде,- мовить Лис,вивiв ти мене з ями?
   - Вивiв.
   - Нагодував ти мене?
   - Нагодував.
   - Напоїв ти мене?
   - Напоїв.
   - Розсмiшив ти мене?
   - Розсмiшив.
   - Ну, а тепер ще мене постраши, бо коли нi, то я твоїх дiтей поїм.
   Горює Дрозд, нудьгує Дрозд, як би йому Лиса настрашити, а далi й каже:
   - Що ж маю робити? Ходи зо мною, я тебе настрашу.
   Веде Дрозд Лиса попiд лiс дорогою на  велике  пасовисько.  Там  паслася
велика череда овець. Пастухи сидiли в колибi* (* К о л и  б  а  -  хатинка
пастухiв.), а пси  бiгали  довкола  череди,  пильнували  овець.  Став  Лис
здалека, на краю лiсу, та, побачивши псiв, не хоче йти далi.
   - Що, Лисику, страшно?- питає Дрозд.
   - Нi, не страшно,- каже Лис,- а тiльки я втомився, не хочу йти далi.
   - Як же ж я тебе настрашу, коли ти не хочеш далi йти?- питає Дрозд.
   - Страши як знаєш,- мовить Лис,- але знай, що коли не настрашиш,  то  я
твоїх дiтей з кiстками схрупаю.
   - Добре,- каже Дрозд,- лягай же ти собi ось тут у жито i  гляди,  що  я
буду робити. А коли тобi  почне  бути  страшно,  то  крикни  менi,  щоб  я
перестав.
   Полетiв Дрозд, сiв собi на землi перед псами та й порпає землю лапками.
Кинулися пси до нього, вiн пiдлетiв, та зараз же сiв  знов  недалеко  того
мiсця, та вже трохи ближче до Лиса. А Лис глядить, що з того буде, а  того
й не бачить, що пси пiдходять усе ближче та ближче. Далi Дрозд  зривається
з землi i, одним крилом треплючися, мов скалiчений, починає летiти  просто
до Лиса. Пси за ним. Бачить Лис, що бiда, як не схопиться з мiсця,  як  не
крикне до Дрозда:
   - Ну, що ж ти, дурню! Та бо ти направду псiв на мене ведеш!
   Тут його пси побачили. Як не кинуться за ним! Ледве Лис здужав пробiгти
кiльканадцять крокiв, уже пси здогонили його i роздерли. Таке-то,  бачите:
хто хитрощами та пiдступом воював, той вiд пiдступу й погиб.
Категория: Казки І.Франка | Добавил: admin (07.12.2008)
Просмотров: 1416 | Рейтинг: 4.0/2 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа

Поиск

Друзья сайта
МамаТато - усе, що ви маєте знати про дітей
"Весела Абетка" - Для дітей України Малеча - ресурс для сучасних батьків
kazka.in.ua - Українська казка НАШЕ - тексти пісень Детский мир игрушек и товаров для детей
Наша кнопка:
Малятам, мамам й татам!!!

Або:
Малятам, мамам й татам!!!

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright MyCorp © 2016
Сделать бесплатный сайт с uCoz