Там, де небо високе

Де річка стрибає,

Мов сарна мала,

Де ватри боїться

Ранкова імла;

Де тиша стоїть

Від зорі дозорі,

Отари пасуть

Молоді вівчарі;

Де шлях з перевалу

Неначе завис,

А ліс попід схилом

Як заспаний лис;

Де небо високе

Та обрій крутий,

Де сонце щоранку,

Як птах золотий,

Злітає, а потім

В зеніті стоїть,

Аж поки всю землю

Не озолотить;

Де наче олені

Гіллясті гаї,

Там гори зелені –

Карпати мої.

Олесь Лупій

 «Веселі музики», Київ, Веселка 1985 р.