Сделать бесплатный сайт с uCoz
 
П"ятниця
22.11.2024
02:53
Приветствую Вас Гость
RSS
 
Малятам
Главная Регистрация Вход
»
Меню сайта

Категории каталога
Оповідання [25]
Казки, байки, легенди [13]
Мультики і відео онлайн [11]
Дитяча література [8]
Музика [3]
Для мамусь і татусів [16]
Моя творчість [32]
Приказки [42]
Колискові [29]
Дитяча майстерня [2]
Вчимося пізнавати світ [7]
Скоромовки [2]
Карта імен [4]
Вірші [80]
Загадки [2]
Пісеньки (тексти,ноти) [3]
Книжкова полиця [27]
Покуття [16]
Корисні ресурси і посилання [20]
Біблія для наймолодших [2]

Наш опрос
Які розділи для вас найцікавіші
Всього відповідей: 2521

Главная » 2009 » Березень » 8 » Життя та пригоди Санта-Клауса, Ліман Баум
21:01
Життя та пригоди Санта-Клауса, Ліман Баум

Життя та пригоди Санта-Клауса.


Автор: Ліман Баум

Колись, у давні-предавні часи, настільки предавні, що й наших предків не було ще на світі, у величній Дикій Пущі жила лiсова нiмфа Нецилія. Вона доводилася близь­кою родичкою сла­ветній Королеві Журлайні, а мешкала в альтанці, що сто­яла в тіні тисячо­літнього дуба. Раз у рік, на Свято Брунькування, о тiй благодатнiй порi, коли на гiллi народжуються молоді пуп’янки, Нецилія мала подавати Королеві Журлайні золоту чашу великого Ака, і Королева, побажавши процвiтання своєму пралiсу, відпивала з дорогоцiнної посудини. Мабуть, ви збагнули, що Нецилія була не просто німфою. Крiм того, подейкують, що її дуже шану­­вали за вроду та грацію.

 

Коли Нецилія з’явилася на світ, вуста її були нiмi як камiнь. Та не одна вона не вмі­ла говорити: ані Королева Журлайна, ані навіть сам великий Ак — ніхто з них iще навiть не здогадувався, що є на свiтi дар живого слова. Дуже давно це діялося. Світ у ті часи був геть зелений, а юним лісам було б зле без заступництва німф, які до­по­магали тонким тендiтним деревцям рости й наливатися силою. I ось тоді, в один із неза­па­м’ятних днів, на світ з’явилася Нецилія. Сяйлива, вродлива, гінка та струнка, наче пагін, вона родилася, щоб дарувати втiху лiсовi.

 

Її волосся мало колір зелених, ще недозрілих каштанів; очі голубіли на сонці і роби­ли­ся фіолетовими у затінку; ніжно-рожеві щоки пломеніли, наче хмари у призахідному сонці, а губи, повні та духмяні, червонилися, наче гранат. Плаття Нецилії було зшите з важкого дубового листя, котре так полюбляють, не визнаючи нічого іншого, всі лiсовi німфи. Її граційні ніжки прикрашали сандалії, і тільки пишне блискуче волосся було нічим не прикрите.

 

Обов'язків Нецилія мала небагато, та й ті були прості. Вона пильнувала, щоб її під­опічні не заростали лабузинням, яке так шкодить деревам. Час від часу вона підживляла ґрунт під ними та відганяла отруйних штрикальників, які лише чекали слушної миті, щоби налетіти на дерева і так поштрикати їхні стовбури, що ті корчились і гинули. А коли лісові починала дошкуляти спека, Нецилія підливала спраглий молодняк водою зі струмків та лісових озерець.

 

I так тривало з незапам’ятних часiв. Iз плином часу бур’яни призвичаїлися обминати ліс, населений нiмфами, та й штрикальники теж сюди більше не потикалися. Дерева зміцніли, погрубшали і вже зовсім не боялися вітрів, як це було замолоду. Роботи в Нецилії помен­шало, i час немовби спо­вільнив свій біг. Iз року в рiк життя у Дикій Пущі спокій­нішало, одно­маніт­нішало — себто ставало зовсім не таким, яким хотіла б його бачити весела за вдачею нiмфа.

 

Утiм, було б неправдою сказати, що життя у Дикiй Пущi геть нудне. Кожної повні його мешканці водили Королівський хоровод. А ще тут справляли Горіхове свято і Ювілей Осінніх барв, врочисту Листопадову церемонію і пишний обряд з нагоди Свята Брунь­кування. Щоправда, решта днів поміж веселими подiями таки були заповнені нудним очiкуванням свята.

 

Ніхто із сестер Нецилії не думав, не гадав, що цю безтурботну лiсову німфу зможе коли-небудь огорнути туга. Однак, через багато років, сповнених невеселими розмислами, саме так і трапилося. Якоїсь митi, коли зносити сірі будні вже не було нiякої змоги, Нецилії увірвався терпець. Їй нестримно захотілося зробити щось по-справжньому цікаве, змінити своє життя так, як іншим лiсовим німфам навіть увi снi не снилося. І якби не Лісовий Закон, вона б так i вчинила: махнула б геть на все рукою та й подалася собi світ за очі — шукати цікавих пригод.

 

Поки красуня Нецилія отак сумувала, до Дикої Пущі завітав сам Лісовий Гос­подар — великий Ак. Щоразу, коли він з’являвся у пралісi, лiсовим німфам дозволялося прилягти біля його ніг і прислухатися до мудрих слiв, що їх зрiкали Аковi вуста. Тому що немає на світі нікого, хто був би могутні­шим та мудрiшим за великого Ака. Лiсовий Господар Ак бачить усе і все знає.

 

Тієї ночі він сидів, тримаючи Королеву за руку (Ак любив лiсових німф так, як батько любить своїх дітей), а Нецилія та її численні сестри лежали у нього в ногах і жадібно ловили кожне його слово.

Категория: Казки, байки, легенди | Просмотров: 2348 | Добавил: admin | Рейтинг: 2.7/3
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа

Поиск

Друзья сайта
МамаТато - усе, що ви маєте знати про дітей
"Весела Абетка" - Для дітей України Малеча - ресурс для сучасних батьків
kazka.in.ua - Українська казка НАШЕ - тексти пісень Детский мир игрушек и товаров для детей
Наша кнопка:
Малятам, мамам й татам!!!

Або:
Малятам, мамам й татам!!!

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0