ЖИВ СОБІ ЇЖАЧОК….

Казочка про їжачка і білочку

Жив у лісі їжачок. І теплими осінніми днями він збирав собі поживу на холодну зиму. Шурхотіло листячко, що опало з дерев – це їжачок стежинкою простував до своєї затишної нірки, яка була  біля старого дуба.

Неподалік, через дві галявини і три соснові ліски, жила білочка. Вона теж збирала на зиму все смачненьке, що росло в теплу пору року.

І ось прийшла зима. Їжачок грівся у затишній і теплій нірці. Хтось постукав в двері: тут –тук ! «Хто там», - спитав їжачок. «Це я, білченя». Їжачок впустив гостя до хати і білченя розказало, що прийшло за проханням матусі. Мама білка просила їжачка сушених грибочків, на юшку. Вона захворіла і їй потрібні ліки, а гриби тут допоможуть.

Їжачок пішов до комірки і дав найкращу в'язочку білих, сушених грибочків білченяті. Білченя подякувало і пішло. Перед тим ще сказало, що коли матуся одужає вони прийдуть провідати їжачка і принесуть малинки для чаю. Їжачок дуже любив малиновий чай.

Зима була холодна. Дмухав вітер, потріскував морозець і розмальовував візерунками шибки у віконцях. Мама білка видужала. Разом з білченям вона вирушила в дорогу, в гості до їжачка. Це було дуже добре, що саме в цю пору мама білка з білченям пішли його провідати. Їжачок в той час занедужав. Він жив сам і не було кому ні водиці, ні дровець принести, ні чаю заварити.

Ось і прийшли мама з білченям. Їжачок закутаний у кожушок відчинив дверцята. Побачивши ,що він хворіє, мама-білка з білченям вирішили допомогти. Білченя принесло з двору  дрова, мама-білка – водицю і розпалила в печі. Стало знов тепло і затишно в їжачковій нірці. Білка зробила малиновий чай і пахощі наповнили хатку їжачка. Їжачок, що був уже заснув – пробудився. Білка напоїла його гарячим чаєм і грибовою юшкою. Їжачок заснув знов, міцним і солодким сном. А на ранок прокинувся вже здоровим. Ось так  малята дружба і доброта допомагає в житті.