Міль.
У Нінки у шафі поселилася міль. Найцікавіше те, що її ніхто туди не запрошував. Нінка хотіла пальто взяти, а міль їй перед самим носом двері швидко зачинила і каже: - Мене не турбувати ! Я снідаю! – і закрилась на замок.
Нінка кричить в замкову щілинку:
- Пальто ж віддай ! В чому я гуляти піду?
- Не віддам, - каже міль. – Я твоїм пальтом снідаю. А будеш чіплятись – вкушу !
«Якась не культурна . І неосвідчена» - подумала Нінка і побігла жалітися татові.
Тато як дізнався що міль у шафі їсть Нінчине пальто, хотів міліцію викликати. Але потім вирішив, що з нею треба по доброму.
Озброївся він шваброю, ввічливо так в двері шафи постукав і каже:
- Міль, відкрийте двері. Шановна.
Міль голову нечесану виставила і відповідає:
- Це ваша шапка на цвяшку висить?
- Моя. З крілика, - сказав тато.
- Якщо не відчепитесь – вона піде на обід, - і знов двері закрила.
- Напевно, і валянки вже з'їла, он яка пузата, - зітхнула Нінка.
Тоді тато приніс з кухні апельсини, щоб окупантку витравити. Нінка втішилась:
- Правильно! Дай я їй прямо в чоло апельсином…
Але тато сказав, що цей спосіб зовсім неефективний. А ось різкого запаху міль злякається і відразу утече.
Він апельсин почистив від шкірки і поклав біля шафки. Але міль зі стогоном з шафи не виповзла і помилування не просила: напевно закрила носа.
Нінка не витримала. Взяла апельсин і як його всередину закине! Як гранату.
В шафі відразу така тишина настала, міль навіть вже не цямкала.
А через хвилину з'явилась на порозі шафи. Жувала апельсин, кривилася і випльовувала кісточки.
- Я міль нової породи. Мені ваші бабусині методи – не шкодять. Краще би принесли які-небудь шкарпетки на десерт. До речі, де ви купили таку смачну шапку ?
Тато за шапку дуже розлютився. Навіть замахнувся шваброю, але міль вчасно заховалася за дверима. Нінка запропонувала її виманити і відлупцювати.
Тоді тато наказав їй принести мамину шубу з передпокою. Він надів мамину шубу на швабру, сховався за кріслом і почав розмахувати нею перед шафою.
- Яка апетитна шуба… Сам з'їв би, - казав він голосно, а Нінці шепотів:
- Коли вона на шубу клюне , ти її за задні лапи хапай. Якщо вони в неї, звичайно, є. А я її шваброю…
Міль не витримала такої спокуси, вискочила із шафи і вчепилась зубами в шубу, розриваючи її на шматки. Нінка заледве встигла її вхопити, як тато спіткнувся через швабру, і міль висковзнула у них і рук.
З шубою в зубах вона вискочила з квартири і помчала по вулиці.
- Втекла ! Ой, що ж ми мамі скажемо? Про шубу ? – злякалась Нінка.
- Що її міль з'їла, буркнув тато. – Але боюсь, вона не повірить.
А мама якраз поверталась із хлібного магазину. Побачила міль-втікачку, впізнала свою шубу і відібрала. І ще сказала, що коли ще раз побачить міль у своїй шафі, зіб’є на квасне ябко, не роздумуючи.