То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.

Держись, Хома, іде зима!

Прийшла покрова — сиди, чумак, дома.

Покрова землю листом покрива.

Як зазиміє, то й жаба оніміє.

До завірюхи треба кожуха.

На новий рік прибавилось дня на заячий скік.

Мороз не велик, а стоять не велить.

Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.

Зимнє тепло, як мачушине добро.

Взимку сонце крізь плач сміється.

Сонце блищить, а мороз тріщить.

Сонце в мішок не зловиш.

Так тепло, як циганові під ятером.

Зима біла, та не їсть снігу, а все — сіно.

Такий мороз, аж зорі скачуть.

Зимою деньок, як комарів носок.

Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи — ледащо, а їсти нема що.

Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.

Влітку і качка прачка, а зимою і Тереся не береться.

Грудень рік кінчає, а зиму починає.

Грудень землю грудить, а хатинки студить.

Сумний грудень і в свято і в будень.

Січень не так січе, як у вуха пече.

Січень січе, ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить.

Місяць лютий спитає, чи взутий.

В холод кожен молод.

Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.

Мерзлякуватому й на печі холодно.

Місяць лютий гостро кутий.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

Якби мені та сила, що в січні, каже лютий, то я б бику — третяку роги вломив.

Зима без снігу — літо без хліба.

Багато снігу — багато хліба.

Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане.

Де сніг буде — хліба прибуде, де вода розіллється — сіна набереться.