Хвалилася сова
своїми дітьми.
Нема краще понад
мене та понад попову свиню.
Роздайся, море,—
жаба лізе!
Роздайся, море,—
тріска пливе!
Не один пес
Гривко.
Не задавайтесь на
крупу, бо в решеті дірка.
Пішли наші вгору
— по два на шибеницю!
Задер носа — й
кочергою не дістанеш.
Знайте нас: ми
кислиці, з нас-то квас!
Забули воли, як
телятами були.
З неба зорі
хвата, а під носом не бачить.
Не дивись високо
— запорошиш око!
Сказано: велика
птиця — горобець!
Ні пава, ні ґава.
Стукотить,
гуркотить — комар з дуба летить!
Великої кошари
свиня.
Любується сам
собою, як чорт писанкою.
Хвальби повні
торби, а вони порожні.
На гріш амуніції,
на десять, амбіції.
Підіймайте,
свині, хвости, бо глибоко морем брести.
Кожна жаба своє
болото хвалить.
Хвастала кобила,
що з возом горшки побила.
І півень на
своєму смітті гордий.
Ми думали, що то
сито, а то — обичайка;
Ми думали, що то хлопець, а то — величайка.
Не все те золото,
що блищить.
Чим більше кицьку
гладиш, тим вона вище горб підіймає.
Поки хвалько
нахвалиться, будько набудеться.
Хто хвалиться,
той кається.
Хвалений борщ
надвір виливають.
Хоч копійка у
кафтані, та на сто рублів чвані.
Полову їсть, а
фасону не теря.
На гривеник
покупки, а на карбованець крику.
Хоч поганий, та в
жупані.
Хоч куліш, та
виделками.
В мене так: хоч
рак, та на тарілці.
Хоч на воді, аби
на сковороді.
Хвалилася вівця,
що в неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив.
Якби йому довгий
хвіст, то сам би собі боки повідбивав.
Кожна лисиця свій
хвостик хвалить.
Дай боже нашому
теляті вовка з’їсти.
Кулик невелик, а
все-таки птиця.
Що комар, то й
сила.
З великої хмари
малий дощ.
Гора мишу
вродила.
Синиця море
запалила.
Ото, мама,
хвалять нас: чи ви мене, чи я вас.
Хвали мене,
губонько, бо тя роздеру.
Ото велике
«цабе».
Багато диму —
мало тепла.
Багато галасу
даремно.
Велика ґуля на
рівному місці.
Що ти за велика
цяця?
Бачили —
невидальце з фуркальцем!
Ти б, метелику,
не дуже пишався, сам учора гусінню був!
Задирай голову
настільки, щоб шапка не злетіла.
Хвальба сорочки
не дасть.
Калина хвалилась,
що з медом солодка.
Нащо пугачеві
дзеркало, коли він і так знає, що гарний.
Заліз черв'як у
хрін, та й хвалиться, що йому добре.
Раз на віку
трапилося черв'яку залізти на моркву та й каже: «Я вище всіх!»
Кричала ворона,
як вгору летіла, а як вниз, то й опустила крила.
Чужого не гудь,
свого не хвали.
Добрий товар
хвалити не треба.
|