У Сірка очей позичив, та й байдуже!

Ти йому плюй межи очі, а він каже — дощ іде!

Куди ти вбрався на стіл з постолами!

Посади свиню за стіл, вона й ратиці на стіл.

Коли б свині крила, вона б і небо зрила.

Не можна в двері — я в кватирку.

Звабиш калачем — не одженеш і бичем.

Так просили, так просили та не пускали, а я таки вдерся.

Просили на дорозі, щоб не був на порозі.

— Так просили, так не пускали!
— А куди просили?
— З хати.
— А куди не пускали?
— В хату.

У кого совісті нема — нема й сорому.

Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак.

Язиком — «ось я», а на ділі — свиня.

Умів украсти, умій і очима лупать!

З поганої трави не буде доброго сіна.

Заліз у чужу солому, ще й шелестить!

Ти йому по-свійськи, він тобі по-свинськи.

Стид хоч і не дим, а очі виїсть.

Голосок дзвенячий, а совість свиняча.

На людях Ілля, а дома свиня.

І свиня літала б — та неба не бачить.

Не будь тією людиною, що догори щетиною!

Хоч і по-свинськи, зате здорово!

Не будь тим, що ворота підкидає.

Безличний, як попів Гриць.

Комусь ніяково, а йому однаково!

Ні стиду, ні совісті.

Ти од його спиною, а воно до тебе рилом.

Подай палець, а за руку я й сам візьму!

Од свинячого полку не буде толку.

Свиня полудня не знає.

Не будь тим, що лізе в тин.

Унадився, як свиня в моркву.

Не будь тим, що моркву риє.

Свинячі очі болота не бояться.

Куме Андрею, не будьте свинею, коли вас люди величають.

Яка совість, така й честь.

Свині на городі одна честь: поліно.

Ось де шапка, он де двері!

Не для пса ковбаса!

Є квас, та не для вас!

Не для Гриця паляниця!

Кому, кому, а куцому — зась!

Сьогодні не празник, а ти нам не вказник.

Це ти не в ті озувся.

Не літай, вороно, у чужі хороми.

Зріє виноградина не для тебе, дядино!

Заберіть його геть із одежею!

Не випхано, так виведено.