Не той ворог, що перед тобою, а той, що за спиною.

Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.

Лисом підшитий, псом підбитий.

Бійся пса не того, що гавка, а того, що лащиться.

Ми з тобою — як риба з водою: я на лід, а ти під спід.

Словом як листом стеле, а ділом як голками коле.

Говорить прямо, а робить криво.

Ходить мовчки, кусає по-вовчи.

Підлеслива людина — гадюка під квітками.

Повзком, де низько, тишком, де слизько.

Потайного собаки гірш треба боятися.

Поможи, боже, і нашим, і вашим.

«Цигане, якої ти віри?» — «А тобі якої треба?»

«Помагайбі нашим!» — «А котрі ж ваші?» — «Которі подужають».

Ходить, як овечка, а буцькає, як баран.

Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.

Хоч пироги пісні, так слова масні.

Простий, як свиня, а лукавий, як гадюка.

Вкусить і кров замовить.

Спідтишка литки рве.

Дивиться лисицею, а думає вовком.

На словах, як на цимбалах.

Вміє зуби заговорить!

Янгольський голосок, та чортова думка.

М'яко стеле, та твердо спати.

Водить за ніс, а правди не скаже.

Очима світить, а боком душу тягне.

В очі співає, а позаочі лає.

Не довіряй вовку череду.

Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.

Вовк линяє, а вдачі не міняє.

Цап і вовк — один толк.

Як вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.

Ти йому не вір, бо то звір: як не вкуситьто зляка.

Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.

Біда вівцям, де вовк пастух.

Лихо вовкові — зачинили його між вівці!

Ізнехотя з'їв вовк порося.

Пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву.

Жалів яструб курку, доки всю оскуб.

Розжалобився, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче.

Кобила з вовком мирилась, та додому не вернулась.

На мед люди мух ловлять.

На язиці медок, а на думці льодок.

Гарно пише, та брехнею дише.

В очі любить, а за очі гудить.

Старого лиса не виведеш з ліса.

Бійся цапа спереду, коня ззаду, а хитрої людини з усіх боків.

Телят боїться, а воли краде.

Сам лежить у калюжі, а кричить: «Не бризкай!»

За що мої свині б'єш, як у твоїм плоті дірка?

Сама баба сметану злизала, а на кота сказала.

Я свою вину на Івана зверну.

Не того вина, кого дома нема.

Це мухи коня з'їли, а вовк лиш помагав.