Чисто бреше — і віяти не треба.

Вдача собача: не брехне, то й не дихне.

Не бачила оком, то не бреши язиком.

Брехати — не ціпом махати.

Пес бреше, бо співати не вміє.

Два брехуни одної правди не скажуть.

Поневолі баба клянеться, коли бреше.

Се ще вилами на воді писано, а граблями скороджено.

Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав?

Хто уміє брехати, той уміє і красти.

Брехали твого батька сини та й ти з ними.

За погані речі треба бити в плечі.

Поганий дзиґар одно показує, а друге б'є.

Брехливу собаку чути здалека.

Бреши, та знай міру.

Збреше і оком не зморгне.

Брехач з мухи слона зробить.

Як маєш збрехати, то краще змовчати.

Брехні слухають, а брехунів б'ють.

Таке говорить, що й собака з маслом не з'їсть.

В закритий рот муха не влетить.

У вола язик довгий, та говорить не може.

Співай, дядьку, вона довга!

Учений шпак говорить всяк.

Розказав Мирон рябої кобили сон.

Шкіра на чоботи, язик на підошви.

Це там, де рябі ворота, новий тес.

Верзе, що й купи не тримається.

Стільки наговорив, що і в шапку не збереш.

Банделюки гне, а ляси точить.

Язиком вихати — не ціпом махати.

Плете, що слина до губи принесе.

Наговорив сім міхів горіхів, гречаної вовни, та всі неповні.

Говорила небіжка до самої смерті, та все чортзна-що.

Гомоніла, доки одубіла.

Балакала-говорила сім мішків гречаного Гаврила.

Сім верст до небес, і все пішки.

Хоч варила не варила, аби добре говорила.

Аж до діброви чути ваші розмови.

Інший торочить, як дратвою строчить.

Наша казка гарна, нова, починаймо її знову.

Тринди-ринди з маком борщ.

Терендю-парандю, та ще й завтра прийду.

Кудкудак за п'ятак, кукуріку за копійку.

На городі бузина, а в Києві дядько.

Порожній млин і без вітру меле.

Переливає з пустого в порожнє.

Нащо нам музики, коли в нас довгі язики.

Присягалися сліпці, що своїми очима бачили.

— Смачна каша!— А ти їв?— Ні!— А почім знаєш, що смачна?— Чув, як говорили, що бачили, як їли!

Чув дзвін, та не знає, звідки він.

Сорока сороці, ворона вороні, грак гракові, дурак дуракові.

Одна збрехала, друга не розібрала, а третя по-своєму перебрехала.

Ніхто не знає, лише дід та баба, та й ціла громада.

Знає кума — знає півсела.

За що купив, за те й продав.

Що на умі, то й на язиці.

Голова, як тік, а язик, як ціп: що хочу, те й молочу.

Бесіди багато, а розуму малувато.

У короткого розуму язик довгий.

Млин меле — мука буде: язик меле — біда буде.

Пам'ятаю, як нині, що торік десятий понеділок був у п'ятницю.

Наговорила: на осиці кислиці, а на вербі груші.

Де Крим, де Рим, а де попова груша.

Коцюба кудкудакала, помело яйце знесло.

На Поділлю хліб по кіллю, а ковбасами хлів городять.