Хоч нічого не
виходить, а ти, Марку, грай!
Зробив з дуба
шпичку.
Хотів по поліну,
та втяв по коліну.
Чи так, чи не
так, а не буде з риби рак,
Замкнув вовка
межи вівці — нехай тюрму знає!
Сидить,
надувається, вперед п'ятами озувається.
Чи не діло
учинив: на свиню хомут надів!
От що вийшло: ні
тарантас, ні дишло.
Оце вшив — два
чоботи на одну ногу.
Заробила Гапка
бісового батька.
Зробив — на
собаку мале, на кішку — велике.
Зробив з лемеша
пшик.
Щось таке, як
вовк, тільки жовтенько цвіте, а синенько пахне.
Шиє та поре, та
все ниткам горе.
Так до діла, як
свиня штани наділа.
Курям на сміх.
Ні пришити, ні
приліпити.
Не варт і печеної
цибулі.
Не варт і на
віхоть.
Ні риба, ні м'ясо
— і в раки не годиться.
Ні риба, ні
м'ясо, а щось наче гриб!
Ні попові, ні
наймитові
Ні до ліса, ні до
біса.
Ні в тин, ні в
ворота.
Ні до ладу, ні до
прикладу.
Ні сюди Микита,
ні туди Микита.
Ні богові свічка,
ні чортові кочерга.
Лясь батогом по
воді: чи смуг не знати?
Воно б добре, та
нікуди не годиться.
Купив хрону до
лимону.
Проміняв бика на
індика.
Ні врізать, ні
доточить.
Приший кобилі
хвіст.
Ні бе, ні ме, ні
кукуріку.
Все ж таки ми!
Хоч вовки коня з'їли, так ми воза не дали.
Хоч кобилу вовки
з'їли, та голоблі цілі.
Іде роззява прямо
голоблею в рот!
От вам Лука:
рукавиці за пазухою, а він їх шука.
За деревами й
лісу не бачить.
Хто діло робить,
а він ґав ловить.
Як коня вкрали,
він стайню замкнув.
Як загнав на
слизьке, то про підкови згадав!
Не може по конях,
то по голоблях.
По хаті ходить, а
дверей не знайде.
Шукала кума
Юхима, а Юхим коло неї.
Тютя з полив'яним
носом.
Ото ткач: нитка рветься,
а він в плач.
На коні їде і
коня шукає.
Ні з губи мови,
ні з носа вітру.
Ні швець, ні
жнець, ні на дуду грець.
Стільки з його
користі, як з чорта смальцю!
Тобою так
запоможешся, як кулаком на воду обіпрешся.
Молодець проти
овець, а проти молодця сам як вівця.
Де не
повернеться, золоті верби ростуть.
Де вже нашому
теляті та вовка піймати!
Пішов на комара з
дрючком, а на вовка з швайкою.
Лучив ворону,
попав у корову.
Попав пальцем у
небо, аж бомкнуло.
Хату обдирає та
сіни лагодить.
Був у Римі, та й
папи римського не бачив.
З неба зорі
хватає, а під носом не бачить.
Знайшов сокирку
під лавкою.
Казала Настя, як
удасться.
Удалося, як
Солосі.
Господиня: три
городи — одна диня.
І шити, й варити,
і завтра Великдень!
І хліб пекти, й
по телята йти, коли б мені, господи, Василя знайти.
Ой, ґвалт! Сама в
хаті — не дам ради кошеняті!
Видно, що кума
пироги пекла, бо й ворота в тісті.
Так добре готує,
що й собаки не їдять.
Спекла Луця, що
не їсть і цюця.
Таке добре, що і
жаби не їли б.
Вміла готувати,
та не вміла подавати.
Оглядівся, як
наївся!
За вкус не
берусь, а гаряче буде.
Такий хліб удався
— закалець на палець.
Хліб такий, що
кіт за шкурку би сховався.
Молов батько
невіяне, пекла мати несіяне.
Винувата діжа, що
не смакує їжа!
То мукиці, то
водиці, аж доки з горшка не вилізло.
Їж, Левку, хоч і
глевко.
Химка — хазяйка,
тільки лопати нема.
Стовкла воду в
ступі!
Товчеться, як
Марко по пеклу, а все без толку.
Хотів минути
пень, та й наїхав на колоду.
Писав писака, що
не розбере й собака.
* * *
Сім ятерів — ні
одної риби!
Еге! Побігли вже
кози в лози!
Минулася котові
масниця.
Ухопив місяця
зубами!
Прийшов пізно —
так завізно, прийшов рано — так не дано.
Прийшов по хвилі
— вже й миски помили.
По бороді текло,
а в рот не попало.
З чим прийшов, з
тим пішов.
Пішов по шерсть,
а вернувся стрижений.
Пішов без
підошов.
Ходив три дні, та
виходив злидні.
Плив, плив, а при
березі втопився.
Хоч плач, не
плач, а вийшло — як бач.
Заробив, як Хома
на качалках: одну продав, а дев'ять на плечах баби побили.
Побили Хому за
Яремину вину.
Хто кислиці поїв,
а в кого оскома.
Б'ють і плакать
не дають.
Била Хима
Євдокима, пішла позивати,
Присудили Євдокиму ще Химу прохати.
Напасть і на
гладкій дорозі здибле.
Од напасті не
пропасти.
Така-сяка
напасть, а спати не дасть.
Баба вловила, у
міх положила, а воно — пурх!
Не стало тії
курочки, що несла золоті яєчка.
Плюснуло, луснуло
та й нема.
Втікав од вовка,
а попав на ведмедя.
На жито орали, а
й гречки не мали.
Як пішла пішаком,
так і прийшла з порожнім мішком.
Як не наївся, то
не налижешся.
З-під ринви та на
дощ.
З вогню та в
полум'я.
Виміняв сліпий у
глухого дзеркало на цимбали!
Хоч в лоб, хоч по
лобові.
Трапилось раз на
віку бобове зерно курці і тим удавилась.
Були у кози роги,
та стерлися.
Звідки прийшло,
туди й пішло.
Що з воза впало,
те пропало.
Не так шкода, як
невигода.
Не тратьте, куме,
сили, спускайтеся на дно.
Куди не кинь —
клин!
З калюжі в
болото.
Три дні ходні, а
до обіду празник.
Коли на те піде,
то й серед битого шляху поламаєшся.
Було, та загуло.
І злодія не було,
а батька вкрадено.
Ні сіло, ні
впало, давай, бабо, сало.
Не мала баба
клопоту, то купила порося.
Прийди, псе,
вкуси мене.
|