Піп та дяк звикли надурняк.

В попа здачі, а в кравця остачі не питай.

Богу — слава, а попу — шмат сала.

Попові спершу гроші покажи, а тоді про своє горе казки.

Благослови, владико, дерти з бідного лико!

Нема нікому так добре на світі, як попові та котові: обидва лежать та хліб дурно їдять.

За чужую кривавицю купив у церков плащаницю.

У церкві обновився хрест, а на попові — ряса.

Знехотя піп порося з'їв.

Бреше, як піп у церкві.

Тікайте, кури, піп іде.

Напали, як чорти на попа.

Нема дурнішого од попа: люди плачуть, а він співає.

То ж тільки піп та півень такі дурні, що до світа співають.

Дурний піп — дурна й молитва.

Що я, дурніший від попа?

Щодень бога хвалить — і щодень людей дурить.

Борода велика, а дурний владика.

Заїла попа грамота!

Аби люди, а піп буде.

Піп скільки ступить, стільки злупить.

Вбрався піп у ризу, а чорт у рядно і говорять одно.

І попи, і пани — одного поля бур'яни.

У попа все долоня свербить.

Кому мрець, а попові гроші в гаманець.

Попи й дяки, як на полі будяки.

Шкода невелика, що помер владика.

У владики два язики: бога хвалить і людей дурить.

В кого гроші, за того й бог.

Святий боже зорать не поможе.

І злодій просить бога, щоб украсти.

Коли б бог слухав чередника, то за літо б уся череда видохла.

На бога покладайся, а розуму тримайся.

Не все до бога — треба й до розуму свого.

Бог то бог, та не будь і сам плох.

Богу не молись, а до берега гребись.

Бог лякає мужика громом, чорт рогом, а піп знов богом.

Боже ти мій, за що ти мене караєш? Чи я коли в церкву ходжу, чи я коли корчму мину?

Добре — в пекло, бо там тепло, а піди в рай, то ще й про дрова дбай.

Якби не мужик і не хліб, здохли б і пан і піп.

В середу постила, а кобилу вкрала.

Спасається, а кусається.

З дурного говіння не буде спасіння.

На тобі, куций, паски, щоб і ти знав, що Великдень.

З одного дерева ікона й лопата.

Не годиться богу молиться — будем горшки накривать (іконами).

На тім світі мною хоч тин підпирай, аби тут гаразд!

Бурлак свічки до церкви не всуче.

Піст — не міст, можна об'їхати.

Говіє, а у рот віє.

Обернися, порося, на карася!

Дурневі чудо, а попові хліб.

Усе боже, тільки гріхи наші.

Обіцяв бог дати, тільки велів підождати.

Тоді бог дасть, як сам заробиш.

«Поможи, боже!» — «А ти не лінуйсь, небоже!»

Боже поможи, а сам не лежи!

«Дай мені, боже!» — «Роби, небоже, то й дам, може».

«Дай, боже!» — «Роби, небоже!»

Надія у бозі, коли хліб у стозі.

Перебила свиня «отченаш», нехай же тепер сама богу молиться.

Як нема хліба, нема й «отченашу».

Піп бере горлом, купець торгом, а мужик горбом.

До неба високо, до царя далеко.

Чого за гроші не можна зробити! І бога за гроші можна купити.

Доки бога намалюєш, то чорта з'їси.

Родись, хрестись, помирай — та на все грошики давай.

Куди ходім, то ходім,— аби не до церкви.

До церкви піду, але чорта богу молитимусь.

Не йде дівка до церкви богу молиться, а йде на хлопців дивиться.

Не думав бути в церкві, та собаки загнали.

Велике свято, що Гриць у церкві.

Коли не прийде до церкви, то все паски святять.

Вірую, вірую, по церкві бігаю: як би двері знайти та з церкви втекти.

Дзвін до церкви скликає, а сам у ній не буває.

Богу молиться, а в чорта вірує.

Доспівався піп до пустої церкви.

Без прибутку й монахи не торгують.

У Лавру, що в шинок, не ідуть без грошей.

Того «братія» ледаща, що мир трудящий.

Що козаку видиться, те монаху сниться.

Добре монастирю на царських харчах.

У попа та монаха і в руці око.

І божа обитель даром хлібом не нагодує.

Святим отцям би не чотки в руки, а ціп.

Не дай монахові — одніме.

Іноки в трапезниці їдять, а в келії запивають.

Ледачого монаха і мир не нагодує.

Де богомольці плачуть, там ченці скачуть.

У монастирі сім неділь на тиждень.

В монастирському озері чорти рибу плодять.

І монахи люблять пить, та уміють скрить.