|
Нема гіршої
покути, як у ріднім краї носить пута.
Хоч і спина гола,
аби своя воля.
І золота клітка
для пташки неволя.
Лучче птиці на
сухій гілці, чим у золотій клітці.
Чоловік без волі,
як кінь на припоні.
Тільки тії й
волі, що крикнуть у полі.
Голота не боїться
ні дощу, ні болота.
Діждемо пори, що
й пани злізуть з гори.
Діждемо пори, що
й ми виліземо з нори.
Співатиме півень
чи ні, а день буде.
Загляне сонце і в
наше віконце.
Буде й на нашій
вулиці празник.
Не страшне
бідному горе, як щуці море.
Аби живі, а що
голі — то нічого: колись і наша візьме.
Я твоє багатство
переживу, а ти мого вбожества не переживеш.
Людська кривда
панам боком вилізе!
Наші лати
переходять панські шати.
Або волю здобути,
або дома не бути!
Більш копи лиха
не буде.
На панську
мудрість мужицька хитрість.
Горе гострить
розум.
Ведмідь який, а й
йому кільце вправляють.
За праве діло
стій сміло!
Хвали жито у
копні, а пана у труні.
Носив вовк овець
— понесуть і вовка.
Прийде на пса
мороз.
Правда кривду
переважить!
Будуть пани
дутися, поки полопаються.
Що панська
хвороба, що наше здоров'я.
Не в багатстві
сила, а в чорних руках.
І за морем люди
б'ються з горем.
Хто ся боре —
тому не горе.
У пана брать —
своє вертать.
За панське гріха
нема.
Віділлються
вовкові овечі сльози.
Не так воно
зробиться, як панам хочеться.
Не бити гадюки —
не взяти у руки.
На всяку гадину —
своя рогатина.
Не шукай долі, а
волі.
Слухай, як пан
каже, а роби, як сам знаєш.
На те й лихо, щоб
з ним битись!
Лихо не мовчить!
Нужда закон
ломить.
Катюзі буде по
заслузі.
Хоч долі, аби на
волі.
От тобі хомут і
дуга — тобі я більше не слуга.
Присягаю зеленому
гаю: як гай розів'ється, служба минеться.
Біда людей єднає.
Хто став у ряду,
держи і біду.
Громада — великий
чоловік.
Що громада скаже,
то й пан не розв'яже.
Більший чоловік
громада, ніж пан.
Громада плюне —
війта затопить.
Копа переможе й
попа.
На миру і смерть
красна.
З миру по нитці —
голому сорочка.
Як зберуться
тучки в кучки — буде громовиця!
Нуте, браття, або
перемоги здобути, або дома не бути.
| 
