Їжачок і веселка.

   Після весняного дощику повітря в лісі стало свіже і вологе. А на галявині, неподалік від їжакової хати, з'явилась справжнісінька веселка.

   Їжачку вона дуже сподобалась. Веселка така гарна, така різнобарвна, як мої фарби, подумав їжачок. Він довго-довго вдивлявся в небо, бо хотів порахувати скільки на веселці кольорів. Але основних виділив лише сім, бо всі решта – це були відтінки. Світліші, темніші, яскравіші барви однієї із семи.

   Червоний був як мак. Помаранчевий був як апельсин чи як стигла морквина, міркував собі їжачок. Жовтий як кульбабка, зелений, як травичка, така свіжа, весняна. Блакитний – трохи темніший неба, тому і виділявся на його фоні. Синій як небо, коли на дворі смеркає, а фіолетовий….Їжачку було важко передати на що був схожий цей колір…фіолетовий був…він задумався. Фіолетовий – це такий як ягоди  стиглої ожини, ні – трохи інше….фіолетовий це як червоно- синій проказав їжачок. Він взяв палітру і спробував змішати на ній червону і синю барви.