Неслухняне мишеня, або як їжачок колисочку з лози сплів.

Жила в нірці біля старенького пенька Мишка. І мала вона маленьке дитятко-мишенятко. Воно було веселе і грайливе. Цілий день бігало по лісочку і по полю, що було неподалік і бавилося з травичкою і квіточками, танцювало і пустувало. Мишенятко також помагало мамі збирати зернятка і сушити сіно. Мама мишка дуже любила своє дитятко-мишенятко, але був у неї  клопіт. Коли приходила нічка, вона ніяк не могла вкласти малятко спати. Мишенятко лягало на бочок, на м’якеньку постіль і крутилось, вертілось. Аж коли  матуся  брала його на руки і заколисувала – воно засинало. Бідкалася Мишка, не знала що робити і вирішила піти до їжачка порадитися. Прийшла, чемненько привіталася, їжачок пригостив її чаєм і вони поговорили, Мишка розказала про свій клопіт. Їжачок сказав що може зарадити горю мишки і сплете колисочку з лози.

Через тиждень мама Мишка знов прийшла до їжачка, він віддав їй колисочку. Мишка подякувала чемно і пригостила їжачка свіжим зерном.

З того часу Мишка мала спокій коли приходила нічка. Вона стелила колисочку сухеньким сіном і клала мишеня спати. Колиска тихенько погойдувалася і неспокійне мишенятко закривало оченята і солодко й міцно спало.

Ось так, а тепер вкривайся тепленько і спи солоденько.