Новий день: їжачок художник.

   Прокинувшись зі сну, їжачок вмився, поснідав і пішов до високої гори. Вона була ген-ген за лісом. Після дощику, що падав, у казковій країні виросли гарні і смачні грибочки. Їжачок про це знав, адже був дуже спостережливим. Прихопивши зі собою торбинку-наплечник, він попростував лісовою стежкою повз старенький дуб. Ішов він до Малгори, найвищої гори-пагорба на узліссі.

Ще було темно, коли він був біля свого будиночку, а коли йшов дорогою – надворі світало.

   Диво-дивнеє: небо було не таке як осінньої  полудневої пори -  сиво-синє. Воно було як палітра-папірець, на якому художник змішує фарби. Одна смужка синя, інша світліша, близько до неї рожева, червоняста, що висвітлювалась молочно-білим. Десь там із-за Малгори сходило сонечко. Їжачок знав про це, так само як знав і про грибочки. Тому у його наплічнику крім корзинки для грибів був ще маленький мольбертик, дощечка на яку він прикріпляв листочок, коли малював; а ще там були олівці, папір і фарби.

   Підійшовши до гори, їжачок розклав речі і почав малювати. Він вже не перший раз милувався надзвичайно гарним небом, і тим, яке воно різнобарвне коли сходить сонце. Їжачок мав часу досить, до обіду. Саме зараз на пожовклій, осінній травичці було вогко. А коли вийде сонечко і пригріє, земля і травиця будуть сухенькі. І тоді він піде збирати грибочки. Їжачок не поспішав, милувався красою неба і природи і малював. Згодом пішов шукати грибочки. А потім, спакувавши до наплічника все своє добро, попростував додому, де його зустрічало сонечко. Це саме сонечко, яке він зустрів вранці, але тепер воно готувалося до сну.